Обновлено 28.03.2021 Studentportal.pl
Князь Юзеф Понятовський – полум’яний патріот і національний герой Польщі, маршал Франції, харизматичний лідер, видатний військовий діяч, організатор і талановитий полководець, що покрив своє ім’я гучного військовою славою.
Його ім’я записане золотими літерами в історії Польщі та Франції, як великого, шляхетного та відважного воїна, людини честі, що віддав своє життя за свободу й незалежність Батьківщини.
ФОТО Портрет князя Юзефа Понятовського. Картина Йозефа Грассі
Початок шляху
Князь Юзеф Антоній Понятовський належав до стародавнього польського аристократичного роду і був племінником останнього польського монарха Станіслава Августа Понятовського.
Князь Юзеф Антоній Понятовський (Józef Antoni Poniatowski), що належав до стародавнього польського аристократичного роду, народився 7 травня 1763 року. Його батько, Анджей Понятовський, був молодшим братом останнього польського монарха Станіслава Августа Понятовського, який, таким чином, був Юзефу рідним дядьком. Мати Юзефа – Тереза походила зі стародавнього чеського князівського роду Кінських.
Свою військову кар’єру юний князь починає в 1780 році в австрійській армії, де він бере участь у війні з Османською імперією. Під час штурму сербської фортеці Шабац він був серйозно поранений. І що примітно, в цій битві Юзеф Понятовський врятував життя юному князю Карлу Шварценбергу – майбутньому переможцю Наполеона Бонапарта в битві під Лейпцигом 1813 року. А через 43 роки, саме в цій “Битві Народів”, як її називають, героїчно загине й сам Понятовський.
Російсько-польська війна 1792 року. Перші перемоги
Під час російсько-польської війни 1792 року Юзеф Понятовський проявив себе як талановитий полководець, який виграв битву під Зеленцями. Це була перша перемога польської зброї за останні сто років.
У 1789 році на запрошення короля Станіслава князь Юзеф повертається до Польщі, вступає до Коронної Армії в чині генерал-майора й приймає під своє командування IV дивізію. Він посилено займається організацією та навчанням нечисленної польської армії, що знаходиться на заході своєї слави та могутності.
ФОТО Юзеф Понятовський – генерал польських Коронних військ. Картина Йозефа Грассі.
На жаль, слава польської зброї до кінця XVIII століття вже згасла, час легендарних польських полководців Замойського, Жолкевського, Конєцпольського, Собеського, перед якими тремтіла половина Європи, пройшли. У справі відродження польської армії Понятовський показав себе енергійним і талановитим організатором, який досяг значних успіхів.
У 1792 році під час російсько-польської війни Понятовський призначається на посаду головнокомандувача польськими коронними військами, що дислокуються в Україні.
18 червня 1792 в битві під Зеленцями Понятовський здобув блискучу перемогу над російськими військами генерала Іраклія Моркова. Треба відзначити, що це була перша перемога польської армії за останні сто років із часів короля Яна Собеського. Необстріляним молодим новобранцям вдалося успішно протистояти загартованим в боях російським військам і вирвати перемогу у сильного супротивника.
ФОТО Після битви під Зеленцями 1792 р.
На відзначення цієї славної події король Станіслав Август заснував вищий військовий польський орден Virtuti militari (в перекладі з латини: орден Військової доблесті), який вручається за доблесть, мужність і видатні бойові заслуги. Першими кавалерами цієї нагороди стали сам Юзеф Понятовський та легендарний Тадеуш Костюшко.
ФОТО Вища нагорода Польщі – Орден Virtuti Militari, належав Юзефу Понятовскому.
Однак, король Станіслав Август, невпевнений у своїх силах, не вірив у можливість перемоги в цій війні, був готовий скласти зброю перед Росією. Рішення польського монарха, який уклав принизливий мир з російською імператрицею Катериною II, викликало гнів і обурення Юзефа Понятовського, готового зі своїми вірними солдатами битися до кінця.
Ще тоді він застерігав короля, що його рішення в майбутньому призведе до сумних результатів, що згодом, на жаль, і підтвердилося втратою незалежності й припиненням існування самої Польщі, як держави. В знак протесту Понятовський йде у відставку і повертає королю свої бойові ордени Білого Орла і Святого Станіслава.
Солдати ж, які обожнювали й боготворили Понятовського, як командира, власними зусиллями викарбували для улюбленого свого вождя пам’ятну медаль, а його матері написали листа, сповненого словами щирої вдячності за такого видатного сина.
Участь Юзефа Понятовського в повстанні Тадеуша Костюшка
Юзеф Понятовський брав активну участь у польському повстанні 1794 року. Завдяки його вмілому керівництву ворог був відкинутий від Варшави. Однак у зв’язку багаторазовою чисельною перевагою противника, повстання Костюшка все ж зазнало поразки.
Після поразки Польщі у війні з Росією Понятовський їде до Європи, але одразу ж повертається назад на Батьківщину, коли в 1794 році спалахує повстання під керівництвом Тадеуша Костюшка. Вступивши добровольцем до армії повстанців, Понятовський відмовляється від пропозиції очолити повстання в Литві.
ФОТО Портрет Тадеуша Костюшко. Картина Карла Готліба Швайкарт.
Взявши на себе керівництво обороною Варшави, на чолі повстанців він успішно відбиває атаки прусських військ, переходить в контрнаступ і відкидає ворога від польської столиці. У кровопролитній битві при Повонзці Понятовський був поранений і травмований убитим під ним конем, що придавив його.
Ледь оговтавшись від ран, князь Юзеф знову приймає командування й ціною неймовірних зусиль на чолі своїх загонів прикриває відступ корпусу генерала Домбровського, викликаючи вогонь прусів на себе. Саме завдяки його самовідданому та вмілому командуванню вдалося уникнути розгрому польських військ під Варшавою.
На жаль, сили були нерівними, противник багаторазово перевищував сили повстанців, і перевершував в озброєнні. Польща, оточена з усіх боків ворогами, стікаючи кров’ю, пручалася і боролася з усіх сил. Незважаючи на продемонстрований героїзм, відвагу й самовідданість польських патріотів, які стали на захист своєї Батьківщини, повстання Тадеуша Костюшка зазнало поразки.
ФОТО Портрет князя Юзефа Понятовського. Картина Францішка Падеревського.
Після розгрому повстання, враховуючи хоробрість, відвагу й полководницький талант, проявлені Юзефом Понятовським, з боку російського командування йому було запропоновано вступити на службу до російської армії. Однак польський князь, вірний своїй честі й присязі, даній Батьківщині відповів гордою відмовою переходити на бік ворога. В результаті, все його майно й земельні угіддя були конфісковані й опальний Понятовський, отримавши наказ на виїзд, їде до Австрії.
1798 року в Петербурзі помирає король Станіслав Август, який останні роки життя провів там в еміграції. Понятовський прибуває на похорон свого дядька й потрапляє в поле зору російського імператора Павла I. Треба відзначити, що Павло явно симпатизував повсталим полякам, захоплювався їх хоробрістю, відвагою й самовідданістю і всіляко намагався привернути їх на свою сторону, пропонуючи високі чини й звання в російській армії. Понятовський також отримав таку пропозицію, і як кількома роками раніше, знову відхилив її.
Проте, Павло, відчуваючи щиру повагу до гордого, благородного польського князя, розпорядився повернути йому конфісковане майно й родові землі, і з жалем відпустив додому. З Петербурга Понятовський повертається на Батьківщину до Варшави, що знаходилася тоді під контролем Пруссії й веде приватне життя.
Європа у вогні. Наполеонівські війни
На початку XIХ століття в Європі вибухнув глобальний військовий конфлікт, в який були втягнені практично всі європейські держави. В історії цей період отримав назву Наполеонівські війни.
Поляки, які бажали відновити державність і незалежність своєї Батьківщини, брали найактивнішу участь в тих війнах і билися на боці Франції. Одним із польських вождів, які беруть участь в боротьбі, був князь Юзеф Понятовський.
Кінець XVIII і початок XIX століть ознаменувалися бурхливими подіями, що відбуваються в Європі й пов’язані зі злетом могутності французького імператора Наполеона I Бонапарта, який воював практично з усіма європейськими державами. Цей яскравий період в історії отримав назву Наполеонівські війни.
ФОТО Наполеон I Бонапарт – імператор Франції. Картина Поля Делароша.
Спочатку військова удача посміхалася талановитому французькому полководцю, якому вдалося розгромити армії коаліції найбільших європейських держав – Австрії, Пруссії і Росії і підкорити практично всю Європу. Однак російська кампанія 1812 року для Наполеона обернулася катастрофою й призвела до згубних наслідків.
Відродження Польщі, як Великого Герцогства Варшавського
У 1795 році Польща була остаточно розділена Росією, Австрією і Пруссією і як держава зникла з карти Європи. Завдяки зусиллям Наполеона Бонапарта в 1807 році Польща була відроджена, як Велике Герцогство Варшавське. Це був перший крок до отримання державності, і у величезній мірі цьому сприяли мужність, героїзм та самовідданість польських патріотів, що боролися в рядах французької армії.
У 1806 році французи займають територію колишньої Польщі, виганяють пруссаків і австрійців, що окупують її, і входять до Варшави.
Патріотично налаштовані поляки, що мріяли про відновлення й відродження державності своєї Батьківщини, гаряче підтримали Наполеона і добровольцями охоче вступали до лав французької армії. З числа польських добровольців були сформовані знамениті польські легіони, які брали участь у всіх боях тієї епохи і були найбільш боєздатними іноземними формуваннями в армії Наполеона.
Лихі польські кавалеристи – улани були найефективнішим ударним видом кавалерії й гордістю французької армії. Улани, як окремий елітний підрозділ, навіть входили до особистої гвардії французького імператора.
Самовідданість, мужність, відвага і героїзм, проявлені польськими легіонерами, здобули повагу Наполеона Бонапарта, який пообіцяв допомогти відродити державність Польщі.
З приходом до Польщі французької армії на чолі з маршалом Йоахімом Мюратом, Юзеф Понятовський переходить на бік Наполеона й посідає пост командувача новими польськими збройними силами в Варшаві.
У 1807 році стараннями Наполеона Бонапарта було утворено Велике Герцогство Варшавське (Księstwo Warszawskie), в уряді якого Юзеф Понятовський займає посаду військового міністра, а з 1808 р. він стає головнокомандувачем військами всього Герцогства.
ФОТО Князь Юзеф Понятовський перед строєм польських гренадерів. Картина Януарія Суходольського
Перебуваючи на своїй посаді, князь Юзеф всі свої сили й зусилля спрямував на формування, організацію та навчання новобранців відродженої польської армії. Він контролював будівництво військової інфраструктури, забезпечення армії матеріальною частиною – озброєнням, боєприпасами, уніформою та т.д.
Завдяки своїй бурхливій діяльності й отриманим результатам, Понятовський заслужив визнання та повагу не лише в польській армії, але й серед французьких союзників. З маршалом Мюратом його пов’язували щирі й теплі дружні стосунки. Навіть маршал Луї-Ніколя Даву, який отримав від сучасників прізвисько “залізний”, і який відрізнявся вкрай жорстким характером, ставився до польського князя з величезною повагою та пошаною. А отримати таку високу рекомендацію від “залізного” Даву вдавалося далеко не всім, при всьому тому, що між ним і Понятовським часом виникали розбіжності й конфлікти.
А імператор Франції Наполеон Бонапарт щиро симпатизував Понятовському й ставився до нього з повагою та повною довірою, а також нагородив його найвищою французькою військовою нагородою – Орденом Почесного Легіону.
Бойове хрещення нової польської армії
Завдяки полководницькому таланту Юзефа Понятовського, відроджена польська армія успішно пройшла бойове хрещення й перемогла грізного австрійського противника. В результаті більшість захоплених раніше австрійцями земель увійшли до складу польської держави.
Поява на карті Європи відновленої польської держави явно не влаштовувала Австрію. В результаті чого з її боку була зроблена спроба задушити відродженого з вогню “польського Фенікса”.
У 1809 році 35-тисячна австрійська армія під керівництвом ерцгерцога Фердинанда д’Есте підступно вторгається в межі Варшавського Герцогства і, таким чином, нова польська армія отримала можливість отримати своє бойове хрещення й показати себе в справі. І, як показала історія, польські воїни з успіхом впоралися з цим нелегким завданням.
ФОТО Портрет князя Юзефа Понятовського. Картина Юлуша Коссака.
Назустріч ворогові виступив Юзеф Понятовський, маючи під своїм керівництвом всього лише 14-тисячний корпус необстріляних новобранців. Однак, незважаючи на явний чисельну перевагу з боку супротивника, поляки блискуче розгромили австрійців. В результаті контрнаступу польських військ були звільнені Люблін, Сандомир, Краків, Львів і ряд інших міст, що знаходилися після поділу Польщі під австрійським пануванням. Таким чином, звільнені польські землі увійшли до складу Герцогства Варшавського і значно збільшили його територію.
Блискуче вигравши військову кампанію з австрійцями, князь Юзеф Понятовський, стає національним героєм польського народу. Перемога над грізним противником, який того ж чисельно переважав, довела ефективність і міць нової польської армії, що наслідувала славні традиції своїх героїчних предків. Понятовському вдається завоювати любов, довіру і повагу своїх солдатів, готових йти за своїм вождем в пекло війни до кінця, що згодом і підтвердилося.
На знак поваги перед військовими заслугами і блискучим проведенням військової кампанії, французький імператор Наполеон Бонапарт нагородив князя Юзефа Понятовського почесною церемоніальною шаблею.
Російська кампанія 1812 року – катастрофа Великої Армії Наполеона Бонапарта
Російська кампанія 1812 р. була апогеєм могутності Наполеона і в результаті обернулася катастрофою для французького імператора. Польські контингенти брали активну участь в цій кампанії і були найбільш боєздатними й ефективними підрозділами, що входили до складу багатонаціональної Великої Армії Бонапарта. Багато в чому, саме завдяки полякам французька армія була врятована від цілковитого розгрому.
Хиткий мир в Європі проіснував недовго, влітку 1812 року розпочинається чергова військова кампанія Наполеона, спрямована проти Росії. У цій війні князь Юзеф Понятовський приймає на себе командування V Польським корпусом Великої Армії Франції чисельністю 35 тисяч чоловік, що складалася цілком із польських воїнів. Під його безпосереднім керівництвом знаходяться 3 піхотні дивізії, 3 кавалерійські бригади і артилерійські частини. Треба відзначити, що польські частини були найбільш боєздатними й ефективними з усіх іноземних формувань, що входили до інтернаціональної армії Наполеона.
В ході наступу на Москву війська Понятовського діяли в авангарді французької армії й багаторазово відзначилися в ході бойових дій. Польський корпус, перебуваючи на вістрі атаки, чудово проявив себе в битві під Смоленськом, зламавши опір російських військ, польські солдати першими увірвалися в місто, що були “воротами Москви”.
ФОТО Наполеон Бонапарт і Юзеф Понятовський під Смоленськом. Картина Жана Ланглуа.
У грандіозній Бородінській битві воїни Понятовського люто атакували добре укріплений лівий фланг російських військ генерала Тучкова, які посіли пагорби біля села Утіца. В результаті самогубних лобових атак, ціною неймовірних зусиль, напруги сил і великих втрат, польським частинам все ж вдалося вибити противника із займаних позицій і вийти на оперативний простір. Князь Юзеф особисто очолив одну зі штик атак із закликом: “Хлопці, вперед!”, сам повів солдатів за собою, надихаючи їх особистим прикладом.
Однак ця тактична перемога далася полякам великою ціною: втрати тільки убитими склали 1900 солдатів і офіцерів. Польський корпус був виснажений і знекровлений, проте поставлене бойове завдання виконав.
Пам’ять про героїчну участь поляків в Бородінській битві та проявлену ними мужність і відвагу, була увічнена на Могилі Невідомого Солдата у Варшаві.
Після грандіозної Бородінської битви російські війська почали відступати, а Велика Армія продовжила наступ, прагнучи дійти до Москви. 29 жовтня в битві під Вязьмою Юзеф Понятовський в черговий раз був важко поранений і контужений. Перебуваючи у важкому стані, і не будучи в силах керувати, він був змушений передати командування V корпусом польському генералу Юзефу Зайончеку.
Російська кампанія для Наполеона Бонапарта закінчилася катастрофою. Незважаючи на те, що йому навіть вдалося зайняти Москву й отримати тактичну перевагу, війна в стратегічному плані була програна. Реально оцінивши ситуацію, що складалася несприятливо, французький імператор дав наказ на відступ.
Перебуваючи в ар’єргарді, V корпус Юзефа Понятовського виконував особливо відповідальну й ризиковану задачу, і, таким чином, ціною життя польських солдатів прикривав частини інших військ Великої Армії, що відступали. Постійно піддаючись нескінченним атакам ворога, що наздоганяв, сили польських воїнів танули, було втрачено практично весь кінний склад і артилерія.
У Росії склали свої голови більшість польських воїнів, точні втрати досі підрахувати не вдається. Рясно поливаючи російську землю своєю кров’ю, на Батьківщину повернулися лише деякі …
Остання битва. Героїчна смерть під Лейпцигом
Після російської кампанії удача відвернулася від Наполеона Бонапарта. Почався занепад його колишньої могутності. Однак, польські патріоти на чолі з Юзефом Понятовським билися до кінця в рядах французької армії, відстоюючи державність своєї Батьківщини.
19 жовтня в битві при Лейпцигу героїчно загинув князь Юзеф Понятовський.
Повернувшись на Батьківщину з помітно поріділими підрозділами польської армії, князь Понятовський вже в січні 1813 року енергійно приступає до поповнення бойових частин особовим складом і формування нових військових підрозділів. Як військовий міністр і головнокомандувач він особисто контролює посилене навчання новобранців і оснащення армії всім необхідним для ведення подальших бойових дій.
Російський імператор Олександр I, що начувся про полководницький талант, героїзм і військові подвиги пропонує Понятовському перейти на бік Росії, і в черговий раз гордий польський князь відповідає категоричною відмовою.
У травні 1813 року частини польської армії під командуванням князя Юзефа попрямували до Саксонії і приєдналися до армії Наполеона Бонапарта, сформувавши VIII польський корпус. І знову йде низка кровопролитних битв, під Лютценом, Леба, Зедліцем, в яких польські воїни, проявляючи чудеса мужності й героїзму, билися з противником, що чисельно переважав.
На підступах до Лейпцигу, князь Юзеф в черговий раз особисто повів кавалерію в контратаку, зламавши наступ противника, і тим самим врятував ситуацію, яка могла закінчитися катастрофою.
16 жовтня 1813 року почалася знаменита битва під Лейпцигом, прозвана “Битвою народів”. В історії всіх наполеонівських воєн це була найбільша битва, в якій армії Франції протистояли союзні армії Австрії, Пруссії, Росії та Швеції. В цілому в битві з обох сторін брало участь близько півмільйона солдат!
ФОТО Наполеон Бонапарт і Юзеф Понятовський під Лейпцигом. Картина Януарія Суходольського.
У цій грандіозній битві Наполеон Бонапарт зазнав поразки, а Юзеф Понятовський героїчно загинув.
У перший же день битви за проявлені мужність, відвагу і вірність князю Юзефу Понятовському було присуджено звання Маршала Франції. Це був єдиний і безпрецедентний випадок, коли найвищого військового звання Франції удостоївся іноземець!
Спочатку французькій армії вдавалося стримувати атаки противника, сили якого в багато разів переважали, а після, завдяки вмілому маневруванню, перейти в контрнаступ і навіть потіснити його з позицій. Командуючи своїм корпусом на найнебезпечнішій ділянці фронту, Понятовський неодноразово особисто водив своїх солдатів в атаку і був кілька разів поранений.
Однак 19 жовтня в самий розпал бою саксонські, баденські і вюртемберзькі частини, що входили до складу армії Наполеона, переходять на бік противника і застосовують свою зброю проти французів. В результаті зради німців коаліція союзників підсилює натиск і розвиває наступ. Не маючи можливості протистояти чисельно противнику, що перевершує в силах, французька армія була змушена відступити і здати Лейпциг.
ФОТО Остання атака Понятовського при Лейпцигу. Картина Річарда Кейтона Вудвіль.
Виконуючи останній наказ, прикривати відхід французів, польські частини трималися до останньої можливості, а коли сил для опору вже не залишилося, почали форсувати річку Вайсе-Ельстер. Важко поранений, стікаючи кров’ю, Юзеф Понятовський кинувся на коні в річку і за підтримки ад’ютантів переплив річку. Діставшись до берега, він намагався вийти з води, і в цей момент, найімовірніше, був помилково застрелений французькими солдатами.
ФОТО Смерть князя Понятовського. Картина Януарія Суходольського.
Так завершилося славне життя князя Юзефа Понятовського, сповнене боротьби, подвигів і героїчних звершень в ім’я своєї Батьківщини.
Тіло героя було перенесено з Лейпцига до Варшави, а після в 1817 р. урочисто з усіма військовими почестями поховано в крипті Святого Леонарда в Краківському Кафедральному Соборі святих Станіслава і Вацлава.
Пам’ять про героя
Талановитий полководець, харизматичний лідер, блискучий організатор – Юзеф Понятовський всі свої зусилля доклав для відродження державності та відстоювання незалежності своєї Батьківщини.
Юзеф Понятовський, який став ще за життя національним героєм Польщі, палко шанувався своїми солдатами, користувався величезною повагою й авторитетом, як серед союзників, так і серед противників.
Багаторазово поранений, що відрізнявся особистою відвагою й хоробрістю, лихий кавалерист-улан Понятовський часто сам водив своїх воїнів в атаку, особистим прикладом надихаючи їх на подвиги.
Вже перебуваючи у вигнанні, Наполеон Бонапарт, що ставився до князя Юзефа з величезною повагою, говорив: «Справжнім королем Польщі був Понятовський, він мав для цього всіма талантами. Це була благородна і хоробра людина, людина честі. Якби мені вдалася російська кампанія, я допоміг би йому стати польським королем».
ФОТО Пам’ятник Юзефу Понятовському в Варшаві. Скульптор Бертель Торвальдсен.
Славну пам’ять князя Юзефа Понятовського шанують вдячні нащадки. Йому встановлено безліч пам’ятників і меморіалів не тільки в самій Польщі, а й в містах Німеччини та Франції. Його ім’ям названі численні вулиці, парки, мости й навчальні заклади.
Його образу присвячені безліч художніх творів образотворчого мистецтва, літератури та кінематографу. собливо пам’ять про Юзефа Понятовського шанують військові, його ім’я з гордістю носять кілька підрозділів Війська Польського.
Ім’я князя Юзефа Понятовського, по праву стоїть в одному ряду з іменами інших великих національних героїв Польщі – Тадеуша Костюшка та Юзефа Пілсудського.
Радимо ознайомитися зі статтею «Тадеуш Костюшко».
Сергій Розумний
Стилістична редакція – StudentPortal.pl
Матеріал зібраний за підтримки Союзу Поляків www.polska.dp.ua
