Обновлено 20.05.2021 Studentportal.pl
…Це дівчина у військовому платті –
Вождь повстанців, Емілія Плятер!
Адам Міцкевич “Смерть полковника”
Коли заходить мова про жінок – великих войовниць минулого, на думку одразу ж приходять образи міфічних амазонок і валькірій. Або згадуються вже зовсім історичні героїні – знаменита Жанна д’Арк, а також менш відомі, наприклад, британська Боудіке, або індійська Лакшмі Баї.
Польща, поряд з іншими також може пишатися своєю славною дочкою – Емілією Плятер, революціонеркою , яка очолила партизанський загін патріотів під час польського повстання 1830 – 1831 років і віддала життя за свободу та незалежність своєї Батьківщини.
Юність героїні
Емілія Плятер представляла собою ніжний образ талановитої, всебічно обдарованої дівчини, вихованої творами класиків, що жила в світі своїх мрій, в якому романтичні герої здійснюють великі подвиги і звершення.
І разом з тим, вона була справжньою “зірвиголовою”, вміла скакати верхи, стріляти, фехтувати та схилялася перед своїм кумиром – Жанною д’Арк.
Із самого початку юній графині Емілії Плятер, аристократці зі знатного роду, долею вже було уготоване безхмарне стабільне майбутнє – вигідний шлюб із якимось дворянином і тихе спокійне сімейне життя.
Однак вона обрала інший, свій шлях – шлях, який прославив її ім’я й увічнив пам’ять серед нащадків. Проживши коротке, але яскраве життя, вона стала символом самопожертви, самозречення і боротьби в ім’я свободи своєї Вітчизни!
Емілія Плятер – народилася 13 листопада 1806 року в місті Вільно в знатній дворянській родині Плятерів, що мала особистий герб. Її батько – граф Франц Ксаверій Плятер і мати Анна фон Моль походили з давніх прибалтійських аристократичних родин, які проживали ще з часів середньовіччя в Польських Інфлянтах (сучасна Литва і Латвія).
У дитинстві Емілія отримала чудову домашню освіту, якою серйозно займалася її мати. Рано навчившись читати, Емілія занурилася в захоплюючий світ художньої літератури – вона зачитувалася творами великих німецьких поетів – романтиків Гете і Шиллера і багатьох із них знала напам’ять.
Також юна графиня проявила себе як талановита, всебічно обдарована особистість – вона прекрасно музикувала, писала вірші, чудово малювала. Емілія мала дуже гарний голос і чудово співала. Вона дуже серйозно захоплювалася фольклором – зібрала й записала безліч текстів народних пісень та мелодій.
Особливою пристрастю нашої героїні було захоплення історією – великими діяннями та подвигами славних героїв минулого. Романтично налаштована юна дівчина захоплювалася великими національними героями Польщі і борцями за її свободу і незалежність – Тадеушем Костюшком, Юзефом Понятовським і шанувала їх світлу пам’ять.
Крім цього її справжнім кумиром, перед яким вона схилялася і якого буквально обожнювала, стала Жанна д’Арк. Саме наслідуючи їй Емілія навчилася скакати верхи на коні, стріляти й фехтувати.
ФОТО Емілія Плятер. Гравюра XIX століття
Особливою пристрастю юної графині були полювання й подорожі. За своє коротке життя вона відвідала Литву, Білорусію, Польщу й Прибалтику. Величезне враження справило на Емілію відвідування Ченстохови та Ясногорської монастиря – духовного і релігійного центру Польщі.
Із самого початку графині Плятер – юній аристократці зі знатного роду, долею було передбачено безхмарне й забезпечене майбутнє – вигідний шлюб із якимось дворянином і тихе спокійне сімейне життя.
Однак, вона пішла наперекір долі і обрала інший, свій шлях – тернистий шлях боротьби за свободу своєї гаряче коханої Батьківщини, шлях, який прославив її ім’я і увічнив славну пам’ять серед нащадків.
Боротьба Польщі за свободу та незалежність
У XVIII столітті Річ Посполита вже втратила свою колишню міць, могутність і статус європейської супердержави. А з другої половини XVIII століття польсько-литовська держава знаходилося в стані занепаду, країну роздирала політична, соціальна та економічна криза, чим і скористалися її одвічні супротивники – Австрія, Пруссія та Росія.
У 1795 році в результаті III розділу останній польський король Станіслав Август Понятовський зрікається престолу, Річ Посполита втрачає свою незалежність і як держава зникає з карти Європи. Територія Польщі-Литви остаточно розподіляється між її переможцями і входить до складу Австрії, Пруссії та Росії.
У 1807 році в епоху наполеонівських воєн після розгрому Пруссії та Австрії на польських землях, раніше завойованих ними, Польща була відновлена, як Велике Герцогство Варшавське, союзне Франції. Це було спробою відродити колишню польську державу, яка проіснувала до розгрому Наполеона Бонапарта в 1813 році.
Відповідно до угоди, яка була укладена із переможцями Наполеона, – Австрією, Пруссією і Росією, в 1815 році Велике Герцогство Варшавське увійшло до складу Російської імперії, як Царство Польське.
ФОТО Польський Прометей. Картина Ораса Верньє
І відповідно весь цей час польські патріоти, які не бажали миритися з інтервентами, боролися за відродження державності й незалежності своєї Батьківщини. Варто згадати повстання Тадеуша Костюшка, славну боротьбу князя Юзефа Понятовського та імена багатьох інших патріотів, вписані золотими літерами в історію Польщі.
Незважаючи на тотальний контроль, цензуру та реакцію, що підсилювалася з боку російської влади, зростала й ширилася польська опозиція, було організовано таємне Національно-патріотичне товариство, яке налагодило контакт із російськими декабристами.
В умовах підвищеної конспірації польські революціонери розробляли плани дій і ретельно готувалися до майбутнього загальнопольського повстання.
Польське листопадове повстання 1830 року
29 листопада 1830 року, у відповідь на посилення реакції й свавілля російських окупаційних властей, у Варшаві спалахнуло повстання, яке в короткий термін охопило територію всієї колишньої Речі Посполитої.
У листопаді 1830 року під гаслом відродження незалежної Речі Посполитої спалахнуло повстання, що охопило території не лише самої Польщі, а й Правобережної України, Литви та Білорусі. Повстанці ставили собі за мету відновлення Речі Посполитої в кордонах 1772 року, тобто до моменту її I розділу між Австрією, Росією та Пруссією.
29 листопада намісник Царства Польського князь Костянтин Павлович (брат російського імператора Миколи I) був повалений і позбавлений влади, проте йому вдалося покинути свою резиденцію в Варшаві і врятуватися втечею. Повстанцями було сформовано Тимчасовий уряд і засновано державний апарат.
ФОТО Польські повстанці 1831 року. Літографія Леона Зенковича
У повстанні взяли участь представники всіх польських станів – шляхта, духовенство, студентство, міщани, робітники й селяни. Патріотично налаштовані солдати – поляки і більшість офіцерів, перейшли на бік повсталих і склали кістяк збройних сил.
На початку повстання в рядах повстанців перебувало близько 30 тисяч осіб. Сюди входили, як кадрові військові, так і патріотично налаштовані добровольці всіх станів, серед яких особливо виділялися косінери – селяни, озброєні, насадженими на держак, лезами кіс.
Загони косінерів брали активну участь і прославилися ще під час повстання Тадеуша Костюшка в 1794 році. У міру розростання повстання ряди повстанців збільшувалися, і до вересня 1831 року їхня чисельність сягала вже 80 тисяч осіб.
Російська ж армія багаторазово перевершувала сили повсталих патріотів, також позначалася і якісна перевага з її боку. Повстанцям ж явно не вистачало кавалерії, артилерії, військової амуніції, а більшість із тих, хто “став під рушницю”, були необстріляними новобранцями, які не мали бойового досвіду.
ФОТО Скинення російських прапорів після битви біля Вавра в 1831 році. Гравюра Георга Вундера
Однак нестача зброї, вишколу та бойового досвіду серед повстанців компенсувалися їх високим бойовим духом, патріотичним настроєм та палким бажанням битися за свободу й незалежність своєї Батьківщини.
Початок боротьби юної графині
Ледь почувши про повстання, що спалахнуло у Варшаві, Емілія Плятер, якою керувало палке почуття патріотизму, прийняла рішення приєднатися до повстання і активно в ньому брати участь. В той момент юній революціонерці виповнилося лише 24 роки.
Натхненна глибоко шанованим нею героїчним образом Жанни д’Арк, юна Емілія горіла бажанням битися за свободу своєї Батьківщини. Перебуваючи на той момент в Литві, вона закликала всіх своїх родичів і знайомих взяти участь в організації повстання.
Разом зі своїми двоюрідними братами Луціяном і Фердинандом, Емілія розробила детальний план захоплення фортеці в місті Дінабург, що мав важливе стратегічне значення. І хоча цього грандіозному плану не судилося збутися, своїми полум’яними промовами юна революціонерка звернула на себе увагу місцевої шляхти, що відчула на собі вплив її харизми, і побачила в ній справжнього лідера.
Перебуваючи на хвилі патріотизму і наслідуючи славні традиції середньовічних лицарів Лівонського ордену, графиня Емілія Плятер була урочисто посвячена в лицарі Діви Марії.
Наслідуючи свого кумира Жанну, Емілія пов’язала свою долю з боротьбою, обрізала своє розкішне довге волосся і переодяглася в чоловічий одяг. Завдяки своїй активній діяльності їй вдалося сформувати партизанський загін, до якого входили 280 стрільців, 60 кавалеристів і декілька сотень селян-косінерів.
ФОТО Емілія Плятер на чолі косінерів. Картина Яна Розена
Слід зазначити, що рішення Емілії боротися за свою Вітчизну було не лишк проявом патріотизму, а стало своєрідним викликом засадам тодішнього суспільства, що руйнував його основи і стереотипи. Адже тоді в суспільстві вважалося, що війна є суто чоловічою справою, а жінкам же, тим більше родовитим аристократкам, на фронті не місце, бо їхня доля – домашній побут і сім’я.
Участь у повстанні
Подібно до свого кумиру Жанни д’Арк, котра прагнула до Орлеану, Емілія Плятер на чолі свого партизанського загону прагнула захопити могутню фортецю Дінабург.
На чолі свого загону під прапором Польщі, Емілія приступила до здійснення свого раніше задуманого плану і рушила на фортецю Дінабург. Протягом усього маршу до її загону примикали патріотично налаштовані добровольці.
30 березня сталося бойове хрещення Емілії, в першому ж бою повстанцям під її керівництвом вдалося розбити російський загін біля станції Давгелі. Натхненні та окрилені першим успіхом, повстанці продовжили свій марш на Дінабург.
ФОТО Атака партизан. Картина Міхала Андріолії
2 квітня біля містечка Утяна відбувається новий запеклий бій, що закінчився перемогою загону Емілії, а 4 квітня відбувається запекла битва біля Езероси, повстанцям вдається спонукати до втечі частини корпусу російського генерала Федора Ширмана.
Незважаючи на перемоги, від ідеї захоплення фортеці Дінабург все ж довелося відмовитися. Аж надто були нерівними сили повстанців і їхніх супротивників, до того ж сама фортеця була добре укріплена, а в її стінах знаходився численний і прекрасно озброєний гарнізон.
Командуючи своїм невеликим загоном, Емілія, подібно до свого кумира Жанні д’Арк, поряд з усіма мужньо, стійко і покірно переносила всі тяготи й позбавлення військового життя, особистим прикладом надихаючи своїх солдатів. Завдяки цьому їй вдалося здобути любов і щиру повагу своїх соратників і побратимів по зброї. Оточували її бійцям доводилося тільки дивуватися, звідки у цієї тендітної і витонченої дівчини-аристократки бралося стільки енергії, волі і сили духу!
Однак в боях з противником загін Емілії Плятер зазнав великих втрат убитими й пораненими, в результаті чого 30 квітня вона разом зі своїми соратниками приєднується до бойових частин Кароля Залуського – одного з видних вождів повстанців.
ФОТО Емілія Плятер на чолі польських уланів. Гравюра ХІХ століття
17 травня загін Плятер бере участь в бою під Вількомиром, і, після кровопролитного зіткнення з противником, займає це місто. Боротьба триває, напруга сил збільшується, противник підсилює свою міць і, маючи чисельну перевагу, починає тіснити повстанців.
5 липня партизанський загін під командуванням Емілії, як бойовий підрозділ, входить до складу польських армійських регулярних частин генерала Дезидерія Хлаповського. Захоплене діяльністю Емілії, польське командування високо оцінило її внесок та заслуги у справі повстання.
За проявлені на полях битв стійкість, мужність, героїзм і організаторські здібності графині Емілії Плятер присуджується звання капітана польської армії, і вона призначається почесним командиром піхотної роти 1-го піхотного полку.
Цей безпрецедентний випадок в польській історії, коли жінка стає офіцером, використовується в пропагандистських цілях для підняття бойового духу повстанців. Відтепер ім’я графині Емілії Плятер є символом полум’яної польської героїні – патріотки, яка не шкодувала себе в боротьбі за свободу своєї Батьківщини!
У кровопролитній битві біля міста Ковно, 25 червня рота Емілії рішучим маневром захоплює містечко Расейняй, убезпечивши тим самим фланг корпусу Хлаповського і запобігши розгрому польської армії. Однак, незважаючи на тимчасові тактичні успіхи, сили повстанців танули перед зростаючою міццю і наростаючим натиском російської армії.
У битві під Щавлями 8 липня армія повстанців зазнає нищівної поразки. Будучи не в змозі більше продовжувати боротьбу, генерал Хлаповський приймає рішення відступати і з залишками своїх військ пробиватися на захід до кордонів Пруссії.
ФОТО Емілія Плятер в перестрілці під Щавлями. Картина Войцеха Коссака
Однак Емілія категорично не згодна з рішенням Хлаповського і оскаржує наказ свого командира. Вона кидає йому в обличчя гнівний докір: “Краще померти, ніж жити з такою ганьбою”, і вимагає продовжити боротьбу, відступаючи з боями до Варшави. Гордість і честь аристократки не дозволяє їй ганебно здатися на милість ненависного ворога.
Смерть героїні
Тяготи й позбавлення військового життя вкрай згубно позначилися на крихкому здоров’ї Емілії Плятер. Втома, голод, безсоння, перенапруження сил викликали важку лихоманку, що стала причиною смерті юної патріотки.
Разом зі своїм двоюрідним братом Цезарієм і бойовою подругою Марією Рашанович Емілія відокремлюється від відступаючих польських частин і прямує до Варшави для продовження боротьби. Пробираючись через глухі ліси, молоді люди вперто просувалися до своєї мети.
Однак тяготи і позбавлення військового життя, участь у багатьох битвах згубно позначилися на крихкому здоров’ї юної патріотки. Хронічна втома, нервова перевтома, безсоння, голод і фізичне напруження вкрай послабили сили Емілії.
В дорозі дівчина тяжко захворіла і злягла, у неї почався сильний жар і болісна лихоманка. Спочатку їй вдалося сховатися в селянській хаті, а пізніше Емілію прихистила у своєму будинку родина шляхтичів Абломовичів, які оточили її ніжною турботою й опікою, доглядали за нею й намагалися виходити.
Однак, незважаючи на всі зусилля Абломовичів, Емілія згасала та слабшала з кожним днем, сил для боротьби із хворобою вже не було. 23 грудня 1831 року, так і не зміцнівши, дівчина вмирає від хвороби.
На момент смерті Емілії виповнилося лише 25 років.
Завдяки старанням Абломовичів, графиня Емілія Плятер була похована на кладовищі в литовському місті Копча. Її могила збереглася до наших днів.
ФОТО Могила графині Емілії Плятер
Пам’ять про Емілію Плятер
Вдячні нащадки пам’ятають і шанують пам’ять про юну революціонерку – польську Жанну д’Арк. Її ім’я стало символом патріотизму і боротьби за свободу не лише в Польщі, а й в інших країнах – Литві, Білорусії та Латвії.
Романтичний образ Емілії Плятер відображено в художньому мистецтві й оспівано в літературних творах, їй присвячено численні пам’ятники, картини, вірші, поеми й романи. Великий польський поет Адам Міцкевич, натхненний подвигом героїні, присвятив їй свій відомий вірш “Смерть полковника”.
Її ім’ям було названо багато польських шкіл, гімназій, ліцеїв, вулиць і одна з головних площ у Варшаві, а також корабель.
Під час II світової війни ім’я Емілії Плятер носив окремий жіночий піхотний батальйон 1 ї дивізії Війська Польського. А після війни на її честь було названо містечко Плятерово, розташоване в Нижній Сілезії, в якому оселилися ветерани цього підрозділу.
Також її ім’я носять безліч жіночих молодіжних організацій польських скаутів і харцерів.
ФОТО Портрет Емілії Плятер на польській банкноті 1936 р.
Романтичний образ Емілії Плятер назавжди залишиться в пам’яті нащадків, як символ юної героїні, полум’яної патріотки, яка пожертвувала своїм життям в боротьбі за свободу і незалежність Вітчизни!
Сергій Розумний
Стилістична редакція – StudentPortal.pl
Матеріал підготовлено за підтримки www.polska.dp.ua
