Обновлено 18.04.2025 Studentportal
Бельсько-Бяла (Bielsko-Biała) – затишне і мальовниче місто на півдні Польщі, біля підніжжя Бескидських гір. Місто часто називають «маленьким Віднем», тому що його центр дуже схожий на вулички австрійської столиці. Бельсько-Бяла – місто з багатою культурною спадщиною і красивою природою, тому про нього завжди є що розповісти.
Історія міста
Це польське місто розташоване на півдні Польщі – воно входить до Селезького воєводства з 1999 року. З 1975 по 1998 рік, місто було столицею Бельсько-Бяльського воєводства. Вперше про місто згадувалося 1312 року.
У 1951 році об’єдналися два міста Бєльсько і Бяла Краківська, до того ж, що тоді Бєльсько перебував у складі Сілезії, а Бяла входила до складу малої Польщі. Через місто протікає річка, під назвою Бяла, вона є історичним кордоном між Малою Польщею і Сілезією.
Пам’ятки міста
Бєльсько-Бяла поєднує в собі багату історичну спадщину, архітектурні шедеври та унікальну культурну атмосферу, тому в місті можна побачити багато визначних пам’яток.
Автомобільний музей
Автомобільний музей було засновано восени 2006 року. Ідею про створення подібного музею висунув віце-президент автомобільного клубу на ім’я Джек Балікі. Там, де зараз знаходяться експонати автомобільного музею, раніше зберігалися овочі. У музеї машин Бельсько-Бяла
знаходиться колекція старих автомобілів і мотоциклів. Гордістю музею є єдиний у Польщі автомобіль BMW тридцятих років. Також тут знаходиться особливий експонат колекції – це старовинний велосипед Opel, в якому збереглися всі деталі ще з того часу.
Про колекцію автомобілів піклується група ентузіастів, яка входить до автомобільного клубу під назвою «Бексідскі». Вони не тільки стежать за колекцією, також хлопці налагоджують зв’язки з іншими подібними музеями і всіляко розвивають колекцію. Багато експонатів музею часто беруть участь у демонстраціях і мітингах ретро-автомобілів, як у країні, так і за її межами.
Будинок ткача
Ця пам’ятка Бєльсько-Бялої є філією міського музею, в якому представлені відремонтовані ткацькі майстерні вісімнадцятих століть. Будинок ткача входить до маршруту «Дерев’яне зодчество Сілезії». Ця унікальна будівля на вигляд схожа на корабель, вона була побудована у вісімнадцятому столітті. У 1808 році через сильну пожежу було знищено частину будівлі, яку потім відновили.
Спочатку цим будинком володіла сім’я Бартке, а з 1873 року будинок належав Карлу Смтту і його дружині Марії. У двадцятому столітті тут розташовувалася крамниця шевця Ентоні Полончика, вона була відкрита тут до Другої світової війни. Після війни в будинку було створено квартири. 1974 року син шевця Ентоні, Віктор передав будівлю державному казначейству для того, щоб ті відкрили в ній музей. Після того як будівлю неодноразово реставрували, 1992 року її вперше відкрили для відвідувачів як музей.
Тут можна ознайомитися з ремеслом і побутом гільдій ткачів дев’ятнадцятих-двадцятих століть. У той період якраз стався спад ручного ткацтва, на зміну якому прийшли механізовані машини.
Будівля складається з двох частин, майстерня розташована ліворуч від входу, а житлова праворуч. Майстерня розташована у великому залі, там зберігаються всі необхідні для ткацтва предмети. Старовинний дерев’яний ткацький верстат вісімнадцятого століття, який використовували для виробництва тканин із вовни. Частину кімнати відвели для офісної роботи, там можна побачити документи, а також пам’ятні речі членів гільдії.
Через майстерню можна потрапити просто на кухню, це місце, де збиралася сім’я ткача. На кухні, залишилося ще всіх часів, необхідне начиння і предмети побуту. Поряд із нею розташована спальня та вітальня, де приймали гостей під час свят. У вітальні досі збереглися шпоновані меблі дев’ятнадцятого століття.
Замок князів Сулковських
Це найстаріша і найбільша історична пам’ятка в місті. Знаходиться він у східній стороні старого міста. Звели замок у чотирнадцятому столітті з ініціативи герцога Цешина Пшемислава першого. Протягом кількох століть замок був резиденцією роду П’ястів. Після того, як замок був повністю побудований, його включили в систему міських укріплень. Спочатку його використовували як захист під час конфліктів між сусідніми державами, а в п’ятнадцятому столітті він брав участь у захисті чеського і польського Державного кордону.
У шістнадцятому столітті оборонна роль замку пішла на спад, він з часом перетворився на будівлю дворянської садиби. Зовнішній вигляд замку, який ми можемо бачити сьогодні, він набув під час останньої реконструкції, що була проведена в дев’ятнадцятому столітті. Під час такої масштабної реконструкції початковий архітектурний стиль замку був повністю втрачений.
У 1572 році фортеця була адміністративним центром міста під керівництвом кількох дворянських сімей. Після війни замок захопила польська держава і почала використовувати його як культурний заклад. З 1983 року тут розташований міський музей.
У південному крилі будівлі розташована постійна експозиція музею. З історії міста і замку”, тут відвідувачі можуть ознайомитися з історією міста з давніх часів до дев’ятнадцятого століття. Тут знаходяться археологічні, а також історичні експонати, які пов’язані з найважливішими етапами розвитку міста.
7 квітня 2006 року відкрили виставку, завдяки якій можна познайомитися з прикладами середньовічної скульптури, живопису, а також вітражами шістнадцятого століття і роботами знаменитих французьких, італійських, голландських і польських майстрів сімнадцятого століття.
У 2006 році відкрили ще одну постійну етнографічну виставку в музеї. Експозиція, представлена в ній, присвячена питанням культурної спадщини населення регіону.
Кафедральний собор Святого Миколая
Це одна з найбільших церков на території міста. Розташована вона в районі старого міста, на площі Святого Миколая. Побудували його 1447 року, але на початку двадцятого століття цей храм був повністю перебудований за проектом, над яким працював талановитий віденський архітектор на ім’я Леопольд Бауера. А над вітражами храму працював художник з Відня Рудольф Харфлінгер.
Першу церкву побудували тут 1447 року, вона була виконана в готичному стилі. Ініціатором спорудження цього собору є герцог Цешина Вацлав перший. З 1559 по 1630 рік церкву перетворили на лютеранську. У цьому періоді останнього пастиря, який служив тут, звали Йозеф Трзановський.
Він був не тільки проповідником, а й релігійним письменником. 1659 року церкву Святого Миколая відновили, після великої пожежі виділив гроші на реконструкцію храму барон Юліус Готліба. 1682 року храм пограбували угорські повстанці, також вони вбили пастора Крістофера Бураїна.
У вісімнадцятих дев’ятнадцятих століттях церква Святого Миколая неодноразово потерпала від сильних пожеж. У 1910 році, провели реконструкцію і до сьогоднішнього дня, зовнішній вигляд собору, залишився практично незмінним. У цей період додали неороманську вежу висота якої сягає 61 метра, також розширили неф і додали проходи.
Зовнішнім виглядом вежа нагадує італійську дзвіницю Собору Святого Марка у Венеції. На порталі знаходиться статуя Христа в оточенні медальйонів, на яких зображено дванадцять апостолів. А на Північній стіні знаходиться меморіальна дошка з іменами парафіян, які загинули в Першій світовій війні.
У статус кафедрального собору церкву Святого Миколая звели 1992 року.
Костел божественного провидіння
Костел божественного провидіння – католицьку церкву було збудовано 1969 року, у стилі пізнього бароко. У дев’ятнадцятому столітті костел двічі перебудовувався.
Перший мер міста, який був багатим купцем, Бальтазар Дамек 1708 року заснував каплицю і присвятив її божественному правознавству. Каплицю збудували на тому місці, де колись купець просто дивом уникнув смерті від рук шведського солдата. Споруда барачного костелу на місці невеличкої каплиці розпочалася 1760 року, над проектом працювали одразу кілька архітекторів: Ян Йозеф Полоцький, Готфрід Бергера, а також Ян Фібера.
Спочатку храм заснував губернатор Генріх фон Брюлем, призначений він був для єзуїтів. У 1773 році покровителем храму був засновник Ордену єзуїтів Святий Ігнатій. І тільки 1789 року храм освятили на честь божественного провидіння.
Спочатку церква була однонавовою з двома вежами. У дев’ятнадцятому столітті його двічі перебудовували. У 1850 році побудували другий неф, вівтар, а також бічні галереї. Нинішнього вигляду храм набув тільки 1887 року. Над інтер’єром працював відомий архітектор Емануїл Роста. Він вирішив розширити вежі, що виступають, змінити зовнішній вигляд фасаду, а також додати годинникову вежу. У 1889 році в гості приїхав єпископ із Кракова, для того щоб освітити його.
Цінністю костелу є кафедра, виконана в стилі рококо, вона має вигляд човна Святого Петра, що пливе річкою Йордан, а також дерев’яний вівтар у бароковому стилі, збудований у дев’ятнадцятому столітті.
Костел Святої Барбари
Це католицький костел, побудували його 1690 року. Він входить до туристичного маршруту під назвою «Дерев’яне зодчество Сілезії».
У тринадцятому столітті на цьому місці стояв інший храм, але через сильну повінь у п’ятнадцятому столітті він був стертий з лиця землі. У 1455 році було побудовано на цьому місці іншу церкву з соснової деревини. Але в сімнадцятому столітті вона згоріла від удару блискавки. А будівництво церкви Святої Барбари, яку ми можемо бачити сьогодні, закінчилося 1690 року.
Пастир Урбан Купізовський висунув пропозицію побудувати костел із модрини, будівельники дотрималися його побажань. У вісімнадцятому столітті в інтер’єр храму було додано бічні вівтарі та статуї Євангелістів.
Церква Святої Барбари вважається типовим прикладом дерев’яного зодчества малої Польщі. 1851 року до храму було збудовано невисокі вежі, а через 20 років їх прикрасили галереєю і шпилем. Над входом до костелу знаходиться образ Святої Барбари. Біля церкви знаходиться старий цвинтар вісімнадцятого століття, паркан якого зберігся ще з 1748 року.
1935 року триптих з вівтаря костелу Святої Барбари передали до музею Кракова, а в самій церкві встановили копію цього триптиха.
1965 року архієпископ краківський Кароль Войтила віддав наказ призначити храм парафією Святої Барбари. 1994 року в костелі провели реставрацію.
Ратуша
Історична будівля ратуші виконана в стилі неоренесансу. Розташована вона на Ратушній площі, побудували будівлю 1897 року за проектом талановитого архітектора Еммануїла Роста. У 1951 році ця будівля є резиденцією мера, міської ради, а також кількох муніципальних установ міста.
У дев’ятнадцятому столітті міська влада визнала цю будівлю невідповідною, для великого міста 1827 року її вирішили перебудувати, спонсорував реставрацію Міський банк. У 1894 році оголосили конкурс на найкращий архітектурний проект будівлі.
У цьому конкурсі перше місце посів архітектор Емануїл Рост і приступив до роботи 1 вересня 1895 року. Восени 1897 року вже в нову Ратушу приїхав мер міста, а в підвалі відкрили відділення поліції. Другий поверх будівлі зайняли міські чиновники.
Ратуша – площа будівлі становить 1278 квадратних кілометрів. Він має форму витягнутого прямокутника. Висота вежі з годинником сягає 52 метри. Інтер’єр ратуші вважається найвишуканішим у всьому місті. Найцікавішим там вважається зал Рад. Поки що оглядова вежа для туристів закрита.
Чому варто приїхати в Бельсько-Бялу
Це польське місто має унікальну атмосферу. Це справжній рай для тих людей, які цінують архітектуру і яка дуже люблять проводити час на природі. У Бельсько-Бялій дуже багато театрів, мистецьких галерей та музеїв. Кожен турист тут може знайти заняття до душі.
У місті можна не тільки насолоджуватися краєвидом пам’яток і природних пейзажів, також сюди приїжджають для занять лижним спортом.
Бельсько-Бяла може похвалитися дуже смачною кухнею, тут багато сучасних європейських ресторанів. Також у старовинних будівлях розташовані затишні пекарні, запах випічки поширюється по всьому місту.
Оскільки воно розташоване між Краковом і Закопане, з нього легко можна вирушити в подорож центральною Європою.
У Бельсько-Бялій історія зустрічається із сучасністю, а культурна спадщина гармонійно поєднується з природною красою. Відвідування цього міста залишить незабутні враження, тому StudentPortal рекомендує його відвідати.
Бельсько-Бяла – це місто, де історія зустрічається з сучасністю, а культурна спадщина гармонійно поєднується з природною красою. Відвідування цього міста залишить незабутні враження, тому StudentPortal рекомендує його відвідати.
Марія Місник
