Обновлено 04.01.2026 Studentportal
Ви коли-небудь бували в регіоні, який має відразу дві столиці? А в місці, де виноградна лоза переплітається з суворою історією військових бункерів, а густі ліси сусідять із сафарі-парками? Любуське воєводство — це один із найзагадковіших і найзеленіших куточків Польщі. Це край, де природа та історія створили унікальний маршрут, повний контрастів і несподіваних відкриттів.
Загальні відомості про воєводство
Любуське воєводство — одне з найменших у Польщі. Загальна площа його території становить 14 000 квадратних кілометрів, а чисельність населення — близько 1 000 000 осіб. Регіон межує з Німеччиною і має унікальну адміністративну особливість: у нього не одна столиця, як це прийнято, а відразу дві — Зелена-Гура і Гожув-Велькопольський. У Зеленій-Гурі засідає законодавчий орган (воєводський сеймік), а в Гожуві-Велькопольському знаходиться виконавча влада (воєводська адміністрація).
Зелений колір домінує на карті регіону не випадково: практично половину території займають ліси. Тут розкинулися великі лісові масиви і пущі, а також Нижньосілезький і Зеленогурський бор. Крім того, в Любушському воєводстві знаходиться значна частина Дравенського національного парку. Регіон багатий на ландшафтні парки та заповідники, а неподалік від міста Сквежина розташований найбільший у Польщі район материкових дюн.
Трохи історії
Свою назву воєводство отримало від міста Любуш (Лебус). Парадокс полягає в тому, що історичний центр, який дав назву регіону, зараз знаходиться на території Німеччини.
Після закінчення Другої світової війни територія воєводства була розділена між двома державами — Польщею та Німеччиною. Землі, розташовані на схід, відійшли Польщі, а західні території залишилися за Німеччиною (включаючи місто Любуш). Більшість нинішніх жителів воєводства — це нащадки переселенців зі східних польських земель (що відійшли після війни до СРСР), які перебралися сюди після 1945 року.
Зелена-Гура — місто вина і пісень
Місто Зелена-Гура до Другої світової війни входило до складу Німеччини і називалося Грюнберг. Однак варто згадати, що в давнину на цій території знаходилося Глоговське князівство, що належало сілезьким Пястам. Спочатку це було невелике польське село, яке отримало статус міста лише в XIII столітті. Місто розташоване на перетині історичного маршруту Вроцлав – Щецин, а його населення сьогодні перевищує 120 000 чоловік.
Зелена-Гуру часто називають «Містом вина» або «Містом Бахуса». І справа зовсім не в звичках місцевих жителів, а в унікальній історії: ще недавно тут вирощували виноград, з якого робили дивовижне вино. Вперше виноградники з’явилися тут у далекому XIV столітті. Найпопулярнішим сортом було біле вино «Монте Верде».
Згодом через зміну кліматичних умов промислове виноробство занепало, і остання велика фабрика закрилася в 1990 році. Однак традиції живі: виноградники збереглися, наприклад, у Винному парку, що оточує Пальмову оранжерею. Більш того, традиція святкувати збір врожаю (Винобране), введена в 1852 році, дотримується донині. Щорічно на початку осені місто на тиждень занурюється в атмосферу свята з презентаціями, ярмарками та спортивними заходами.
Також Зелена-Гура славиться своїми фестивалями фольклору та російської пісні. На місцевій сцені в різні роки виступали багато зірок естради.
Північна столиця Гожув-Велькопольський
Другий адміністративний центр воєводства — Гожув-Велькопольський — був заснований в XIII столітті. Сьогодні тут проживає близько 125 000 осіб. Головною історичною пам’яткою міста вважається кафедральний собор, побудований у готичному стилі. Також тут можна побачити збережені фрагменти міських стін і комори XVIII століття.
У Гожуві знаходиться унікальний пам’ятник циганській поетесі Броніславі Вайс, відомій під прізвиськом Папуша. Вона очолювала табір, який оселився в місті після Другої світової війни, писала вірші і випускала власні збірки.
Топ пам’яток регіону
Любуське воєводство багате на місця, що приваблюють туристів. Містечко Лагув-Любуський. Розташоване між двома озерами Лаговського поозер’я, це містечко виросло з польської фортеці, де пізніше оселився орден іоаннітів. Щорічно в місцевому амфітеатрі на березі озера проходить фестиваль польського кіно — «Любушське кіноліто».
Жагань — це колишній центр Сілезького Саганського князівства, де колись правив орден августинців. Головна прикраса міста — чудовий палац у стилі бароко.
Щоб побачити неймовірно красиві і старовинні замки, варто відвідати міста Кожухув і Любневіце, де збереглися красиві старовинні замки.
Курорт Лагув вважається найпопулярнішим курортом воєводства завдяки великій кількості букових лісів і цілющому повітрю.
Найцікавіші місця
У воєводстві знаходиться знаменитий Мендзижецький укріплений район (MRU) — потужна система фортифікацій, створена перед війною. Бетонні бункери зі сталевими куполами з’єднані найдовшою в світі системою підземних коридорів. Сьогодні тут проводять екскурсії для туристів. Особливий мікроклімат підземель привернув незвичайних мешканців: тут, у заповіднику «Нетоперек», зимує близько 30 000 кажанів — це найбільша колонія в Європі.
Зоопарк-сафарі в Сверкоцині — це унікальна пам’ятка площею 20 гектарів. Тут можна побачити тварин з Монголії, Африки, Індії та Південної Америки. Особливість парку в тому, що відвідувачі пересуваються по території на машині або автобусі, спостерігаючи за тваринами в умовах, наближених до природних.
Антилопи, зебри, олені, буйволи, верблюди та страуси гуляють на волі. Лише хижаки (леви) та деякі інші види утримуються в окремих вольєрах.
Активний відпочинок
Для любителів верхової їзди в регіоні працюють кінні центри з кваліфікованими інструкторами та обладнаними майданчиками. А чисте лісове повітря робить такі прогулянки не тільки приємними, але й корисними для здоров’я.
У воєводстві можна знайти багато унікальних місць для прогулянок, походів і подорожей.
Від редакції
Любуське воєводство — це край контрастів, де виноградники ростуть поруч з готичними соборами, а таємничі підземелля сусідять поруч із сонячними озерами.
Редакція StudentPortal запевняє, що цей унікальний регіон Польщі варто обов’язково відвідати, якщо ви любите природу, пам’ятки історії та мрієте розгадувати загадки минулого.
Марія Місник
