Обновлено 17.04.2023 Studentportal
Тадеуш Костюшко (пол. Tadeusz Kościuszko) – великий син польського народу, національний герой та палкий патріот Польщі, борець за незалежність своєї Батьківщини.
Тадеуш Костюшко прославився як талановитий воєначальник та видатний політичний діяч Речі Посполитої, організатор і керівник повстання поляків у 1794 році, а також учасник Війни за незалежність у Сполучених Штатах Америки.
Біографія Тадеуша Костюшка: походження, участь в битвах та військові досягнення
Тадеуш Костюшко народився 04 лютого 1746 в родині шляхтича. З 1765 по 1769 рік проходив навчання в Лицарській школі у Варшаві (військовій академії), яку з відзнакою закінчив і отримав чин капітана інженерних військ.
Уже тоді юний Тадеуш вражав оточуючих своєю харизмою і аскетизмом, був вольовим і цілеспрямованим, за що користувався загальною повагою серед кадетів і викладачів.
У 1776 році Костюшко відправляється в Сполучені Штати і, будучи полковником військово-інженерної служби Континентальної Армії бере активну участь у війні за незалежність.
Будучи офіцером американських військ, він не тільки проектує фортифікаційні укріплення, а й безпосередньо керує їх будівництвом, в тому числі й знаменитого форту в Вест-Пойнті.
У 1783 р. в якості визнання його заслуг, Уряд Сполучених Штатів Америки підвищив Костюшка до звання бригадного генерала. Після того, як Костюшко повернувся на Батьківщину в 1789 році вже в званні генерал-майора вступає до лав “коронної армії” Польщі.
Як командир дивізії Тадеуш Костюшко брав участь в російсько-польській війні 1792 року. За успішне командування, проявлені мужність та героїзм, в бойових діях під Зеленцями, Костюшко в числі перших стає кавалером нової, тільки-но введеної військової нагороди Речі Посполитої – ордена «Virtuti militari ».
У кровопролитній битві, яка відбулася під Дубенко Тадеуш Костюшко зарекомендував себе, як один з найталановитіших полководців Речі Посполитої. Незважаючи на гнітючу 4-кратну чисельну перевагу з боку противника, дивізія Костюшко наполегливо стримувала атаки ворожих військ, героїчно прикриваючи відхід головних сил польської армії.
За ці заслуги Тадеуш був підвищений у званні – він став генерал-лейтенантом, і нагороджений найвищою державною нагородою Речі Посполитої – орденом Білого Орла.
Після капітуляції короля Станіслава Августа Понятовського, Тадеуш Костюшко, який не програв жодного бою, з важким серцем залишає армію і йде у відставку. Це дає йому можливість взяти безпосередню і активну участь у створенні планів опору російському режиму в Речі Посполитій. Після Тадеуш відправляється з дипломатичною місією до Франції з метою налагодження контактів з революційним французьким урядом.
У 1793 році після Другого поділу Речі Посполитої здійсненого Росією та Пруссією, Тадеуш Костюшко таємно повертається на Батьківщину і бере активну участь у підготовці збройного опору інтервентам.
У березні 1794 р. Костюшко прибуває до Кракова, оголошує «Акт повстання громадян» і дає присягу на вірність повстання. Він починає мобілізацію населення Польщі з метою долучити добровольців для боротьби з іноземними загарбниками. Костюшку були присвоєні посада «Naczelnik» і найвище військове звання – генералісимус, присвоєне до нього тільки один раз в 1611 році князю Єжи Оссолінські під час польсько-російської війни 1609 – 1618 рр.
На чолі 6-тисячного загону, що складається з близько 2000 селян, озброєних лише косами (косіньєрів), Костюшко рушає до Варшави і 4 квітня в битві під Рацлавицями, використовуючи передову військову тактику, розбиває кадрову армію російського генерала Олександра Тормасова.
Блискуча перемога під Рацлавицями сприяла високому підняттю морального духу повсталих і послужила сигналом до початку повстання патріотів в м.Варшава, в результаті якого війська Російської Імперії відступили і залишили столицю Польщі.
06 червня 1794 р відбувся оборонний бій під Щекоцинами проти російських сил, до яких вже приєдналися й прусські війська. У цій битві селяни-косіньєри стрімко атакували противника, а потім відбили шалений натиск їх кавалерії, в результаті чого пруссаки змушені були відступити. Однак сили були нерівними – незважаючи на безприкладний героїзм і великі втрати повстанців, битва закінчилася їх поразкою.
10 жовтня сталася кровопролитна битва під під Мацейовіце з армією Російської імперії, яка мала значну чисельну перевагу. У цій битві військо поляків здригнулося під натиском переважаючих сил противника. Тадеуш Костюшко кинувся, щоб зупинити відступаючих і самостійно повести їх в атаку на ворога, проте противник важко поранив його двома ударами списа і палаша. Від отриманих ран у Костюшко сталася втрата свідомості й він був захоплений в полон донськими козаками.
Ціною неймовірних зусиль і жертв російським інтервентам все ж вдається придушити повстання і зламати сили патріотів, які позбулися свого вождя.
Полон, арешт та еміграція
У грудні 1794 р Тадеуша Костюшка було доставлено в Санкт-Петербург і поміщено під варту в Петропавловську фортецю. Проти нього почалося слідство. Однак після смерті імператриці Російської імперії Катерини II, новий імператор Павло I, захоплюючись мужністю і героїзмом Тадеуша Костюшка, запропонував йому вступити на російську службу, від чого гордий поляк категорично відмовився. Під тиском росіян Костюшко обмежився лише підписанням обіцянки не воювати проти Павла I, після чого був відпущений на свободу.
У 1798 році Тадеуш Костюшко прибуває до Франції, де активно долучається до діяльності польської еміграції. З огляду на його величезний авторитет і славу, йому було запропоновано очолити командування над польськими легіонами, що формувались у Франції. Але Тадеуш відмовляється. Він вважає, що Наполеон Бонапарт не збирається відновлювати Річ Посполиту і, що найбільш ефективною формою боротьби є партизанська війна: тривала та здатна виснажити сили грізного противника.
Після того, як Наполеон зазнав поразки новий російський імператор Олександр I, що явно симпатизував Тадеушу Костюшко, пропонує йому повернутися до Польщі та увійти до складу маріонеткового уряду Царства Польського. Костюшко готовий вести співпрацю з росіянами тільки за умови глибоких соціальних реформ, скасування кріпацтва і відновлення Польщі в колишніх межах. Однак Олександр I не спромігся відповісти Тадеушу Костюшко.
Тадеуш Костюшко: пам’ять народу
Останні роки свого яскравою, бурхливого життя Костюшко провів у швейцарському місті Золотурні. Численні рани, отримані Костюшком в боях, хвороби та перенесені важкі позбавлення остаточно підірвали сили героя і позначилися на його здоров’ї.
Серце великого поляка перестало битися 15 жовтня 1817 року. Тадеуш Костюшко помер у віці 71 року від інсульту.
У 1818 році прах Тадеуша Костюшка був перевезений в м.Краків, де урочисто, з усіма військовими почестями похований в склепі Вавельського Кафедрального Собору Святих Станіслава і Вацлава.
Вдячними нащадками не тільки в Польщі, а й далеко за її межами була увічнена пам’ять великого поляка, істинного патріота Польщі. Заслуги Костюшко шанують на його Батьківщині, де йому відкриті музеї, встановлено безліч пам’ятників і меморіалів.
У 1820 році в м.Краків в його честь був насипаний 34-метровий меморіальний курган. Нині ім’я Тадеуша Костюшка носить Краківська Політехніка. В період II світової війни ім’ям Костюшка, була названа прославлена Перша Варшавська піхотна дивізія. Зараз ім’я Тадеуша Костюшко гордо носить корабель ВМФ сучасної Речі Посполитої.
На кількох континентах, в багатьох країнах світу відкриті музеї Костюшка, його ім’ям названі безліч площ, вулиць, скверів і парків. За кордоном пам’ять Тадеуша Костюшко особливо шанують в США, де в знак вдячності перед його заслугами йому встановлено численні пам’ятники, відкриті музеї, його ім’ям названі: кілька мостів, округ Косцюшко в штаті Індіана, місто Костюшко в штаті Міссісіпі, острів Костюшка біля узбережжя Аляски. В Австралії на честь уславленого поляка названа найвища гора континенту.
Але найголовніший і великий пам’ятник знаходиться в серцях вдячних нащадків, що зберігають вічну пам’ять про Великого сина і патріота Польщі Тадеуша Костюшка.
Сергій Розумний
Стилістична редакція – StudentPortal
Матеріал зібраний за підтримки Союзу Поляків
