Обновлено 25.05.2025 Studentportal
Хелмно – мальовниче місто, розташоване на дев’яти пагорбах над річкою Вісла в Куявсько-Поморському воєводстві. Воно приваблює як шанувальників історії, так і туристів, охочих відпочити від міської метушні.
Крім цього, Хелмно називають містом закоханих, адже його охороняє Святий Валентин, мощі якого спочивають у місцевій парафіяльній церкві. Що ще відомо про Хелмно?
Коротко про місто
Хелмно є історичною столицею Хелмінської землі. Це неймовірно красиве польське місто з багатою історією. Польське місто входить до Куявсько-Поморського воєводства Хелмненський повіт і має статус міської гміни.
Воно розташоване на річці Вісла в Куявсько-Поморському воєводстві, приблизно за 50 кілометрів від Бидгоща.
Площа міста становить 14 356 квадратних кілометрів, а чисельність населення сягає 20 з половиною тисяч.
Історія міста Хелмно
Назва міста перекладається як «місто на пагорбі». З 1772 року до 1920, місто носило німецьку назву Кулим. З цим містом пов’язана поява і розвиток Кульмського права.
На території сучасного Хелмно вже в ранньому Середньовіччі існувало поселення. Уперше про місто згадувалося 1065 року. 1228 року Тевтонський орден обрав Хелмно столицею Хелмінської землі, а також резиденцією Першого Тевтонського командорства.
Вдале оборонне розташування міста мало важливе значення в завоюванні прусських племен. Міські права були надані Хелмно і Торуні спільним актом у грудні 1233 року. На додаток до звичайного привілею місця розташування цей документ надавав свободи і права, які стали законом, який використовували як зразок для новозаснованих міст, зокрема й за межами території Тевтонської держави.
Хелмненський привілейований договір, поновлений 1251 року, називав Хелмно «головним містом і більш гідним, ніж інші». З кінця XIII століття воно переживає динамічний розвиток, що ґрунтується головним чином на транзитній торгівлі та контактах з Польщею, Росією, Угорщиною та Фландрією.
До кінця XIV століття місто входило до Ганзейського союзу, але не набуло там такого значення, як Торунь. Було зведено основні готичні будівлі та оборонні мури. У цей період орден також виступив з ініціативою створення університету, отримавши установчу грамоту від папи Урбана VI 1386 року.
Після поразки Тевтонського ордена під Грюнвальдом Хелмно разом з іншими прусськими містами здався польському королю. У 1505 році Александр Ягеллон передав їх єпископам Хелмно. З 1692 року тут діяла Хелмінська академія – середній навчальний заклад, що співпрацював із Краківською академією. Польсько-шведські війни та епідемії поклали край економічному розвитку міста. 1772 року внаслідок поділів Хелмно увійшло до складу Прусської держави, проте після Першої світової війни знову повернулося в межі Речі Посполитої.
Пам’ятки міста
Які є визначні пам’ятки в місті Хелмно? Що варто відвідати туристу в цьому польському місті? Який відпочинок можна організувати в Хелмно?
Грундзенська брама
Грундзенська брама є початком вулиці Грудзядської. Ця велика будова в тринадцятому столітті була частиною оборонної системи, а потім тут була в’язниця. Товсті високі стіни відновили в шістнадцятому столітті, до сьогодні вони оточують історичні квартали, створюючи унікальну атмосферу готичного середньовіччя.
До цих воріт колись примикали високі мури, які були головним порталом, що вів на територію міста. До воріт вів підйомний міст. Так сталося, що решта в’їзних воріт не збереглися до сьогодні. У середньовіччі їхня назва була – Грубинська брама, а місцеве населення називає їх Ворітками. У чотирнадцятому столітті цю браму було розширено за рахунок прибудови перед нею. Проїжджали тоді через напівкруглу арку. Нині цей прохід веде до паркової зони, яка оточує Старе місто Хелмно.
1620 року з того боку, де нині розташований сучасний парк, прибудували до брами невелику ренесансну каплицю, яка так і називається «біля брами». Побудована на місці оборонного рову та господарських будівель перед воротами. Освітили каплицю іменем Богоматері Хелмінської.
Завдяки цьому невеликому храму браму не розібрали в дев’ятнадцятому столітті. До 1650 року в ньому перебувала чудотворна ікона Хелмінської Діви Марії, потім цей образ перевезли до парафіяльного костелу Успіння Богоматері. Усередині каплиці знаходиться вівтар, виконаний у стилі рокко, він красиво прикрашений готичною скульптурою п’єта.
Костел Святого Духа
Костел Святого Духа – це колишній шпиталь церкви, а в наш час католицький костел, який відкритий для жителів міста, а також його гостей.
Протягом перших шести століть існування цієї будівлі, у ній знаходилася лікарня. Церква і лікарня були цілим комплексом, який був побудований прямо біля південних воріт, на одній з головних вулицях міста.
Цю церкву було збудовано 1280 року. Костел виглядає як прямокутна будівля, довжина якої сягає 30 метрів, а ширина 9 метрів, з вежею на західній стороні. Двосхилий дах усередині являє собою дерев’яне склепіння. Зона подовжує фасад, арочні віконні отвори на ньому, які збереглися на сьогоднішній день, свідчать про те, що колись тут ще існували споруди.
В інтер’єрі костелу можна помітити добре збережені готичні зображення, найстаріше з яких виконано в чотирнадцятому столітті. На одній з цих картин зображено сцену відвідування дівою Марією і Єлизаветою Таємної вечері.
1993 року в костелі Святого Духа провели капітальний ремонт, під час якого замінили дах, а також стелі будівлі. У наш час храм відкритий для відвідування, щороку тут проходить церковно-лицарська виставка.
Костел Святого Якова і Миколая
Костел Святого Якова і Миколая – це одна з найбільших церков у місті. Храм розташований у північно-західній частині старого міста. Зводили цей костел на початку 1326 року, а після того, як у місто прийшли ченці францисканці наприкінці тринадцятого століття, його будівництво тривало практично протягом ста років.
Готична будівля була побудована з цегли, вона мала характерну особливість. Це була тонка восьмикутна дзвіниця, висота якої сягала 54, 5 метрів.
З північного боку костел святих Якова і Миколи прилягав до монастирських будівель, а також барачна каплиця, яку знесли в дев’ятнадцятому столітті після того, як стався розпуск монастиря 1806 року. А багате внутрішнє оздоблення перевезли в інші церкви.
У 1822 році протягом п’яти років цією церквою опікувалися сестри милосердя. Потім місцева влада ухвалила рішення відновити храм. 1859 року в будівлі костелу відкрили церковну гімназію, а паралельно почалися ремонтні роботи. У цей період створили готичні храми, сповідальні, вівтарі, а також вітражні роботи Войцеха, які було закінчено 1867 року. Крім цього, в цей час відремонтували дах церкви. У наші дні цей костел є важливою пам’яткою міста.
Костел Святого Петра і Павла
Костел святих Петра і Павла є колишнім домініканським храмом і зараз він належить до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії, розташоване це вогнище в північно-східній частині старого міста.
Домініканці прийшли в цей костел після того, як землі Хелмно передали князю Конраду Мазовецькому. У 1228 році домініканці на чолі з Яциком Одровацом заснували в цьому місті монастир.
Точної дати, коли почали будувати костел невідомо, але це точно було тринадцяте століття. Спочатку храм був доступний тільки для ченців, які приходили сюди для щоденних молитов. Будівля церкви виконана з цегли, у зв’язку з тим, що її було зведено на відмиваних ґрунтах, костел має дуже міцну основу і товсті стіни, що становлять півтора метра завширшки. З північного боку розташовувався монастир, а зі східного, сади. Монастирю належав один із міських бастіонів.
1829 року прусська влада віддала наказ розпустити цей монастир. Через рік монастирські будівлі спалили, а сам костел передали лютеранам. 1841 року костел святих Петра і Павла належав протестантам, які одразу почали оновлювати інтер’єр. У храмі з’явилися нові лавки, і органи також зробили газове освітлення костелу.
Після того як закінчилася Друга світова війна, костел повернули католицькій церкві, відтоді він функціонує під патронажем парафіяльної церкви Успіння Пресвятої Богородиці.
Костел Успіння Богородиці
Цю готичну церкву було побудовано в тринадцятому столітті. Костел Успіння Богородиці вважається найкрасивішим із семи церков, які розташовані в місті. Цей костел послужив прикладом при будівництві собору в Калінінграді.
Збудовано церкву досить швидкими темпами, цей процес відбувався у два етапи. Спочатку звели вівтар, а потім завершили будівництво в Північній вежі, Південна вежа так і залишилася незакінченою. Західний фасад тримісної церкви зроблений у вигляді двох симетричних веж. Інтер’єр костелу багато прикрашений скульптурами в готичному стилі, зі статуями апостолів і настінними розписами кінця чотирнадцятого століття.
У сімнадцятому столітті тут провели масштабну реконструкцію, під час якої в інтер’єрі з’явилися барокові прикраси в каплиці. У дев’ятнадцятому столітті відновили північну вежу, яка була зруйнована 1724 року.
Монастир сестер милосердя
Монастир сестер милосердя був колишнім цистеріанським і Бенедиктським монастирем, заснованим у тринадцятому столітті. 1266 року за наказом єпископа Гелмно Фрідріха фон Гаузіна було побудовано жіночий цистерціанський монастир. Міська влада дала черницям чотири ділянки землі разом із міськими воротами, а також сільські володіння, які забезпечували монастир.
Знаходиться цей монастир у північно-західній частині старого міста просто на краю високого укосу над річкою Вісла. 1429 року черниці цистеріанські пішли з цього монастиря, а вже 1483 року тут влаштувалися бенедиктинці.
У шістнадцятому столітті, коли була реформація, монастир пережив глибоку кризу, але завдяки своїй настоятельці святій Магдалині в монастирі стала проводитися реформа монастирського статуту Святого Бенедикта. Ця реформа була спрямована на поліпшення освіти черниць.
У шістнадцятому столітті в монастирі побудували каплицю, де, коли наставала година, ховали черниць. Вежа, яка була збудована в третьому кварталі тринадцятого століття, також змінилася, було прибудовано східне і західне крило.
У 1926 році на монастир напали шведи, внаслідок цього він був повністю розорений. 1821 року уряд Пруссії секуляризував монастир і після цього будівлі передали Сестрам милосердя. У 1875 році тут відкрили лікарню, а також релігійну громаду. У наші дні в цьому монастирі працює будинок престарілих.
Ратуша
Ратуша – це шедевр ренесансу, як кажуть багато мистецтвознавців, ця ратуша є другою за красою в країні.
Побудована вона була в старому місті на одному з найбільших ринків у тринадцятому столітті. Заклали цю будівлю 1298 року. Тоді двоповерхова ратуша поруч із вежею вміщала в себе скарбницю, міський суд, кабінет міської ради та мера. Сама по собі будівля була зовсім невеликих розмірів, її висота сягала всього восьми метрів.
У шістнадцятому столітті цю ратушу порахували занадто маленькою для міських радників, тому в 1567 році почалася масштабна реконструкція. Спочатку будівлю розширили на ще один поверх у стилі Ренесанс. А потім 1589 року будували вежі з годинником таким чином, щоб розмір відповідав новим пропорціям будівлі.
До 1981 року Ратуша була резиденцією мера, у 1983 тут було відкрито міський музей. На першому поверсі розташована постійна виставка, в якій можна дізнатися про історію заснування і розвитку міста, також там представлені картини місцевого художника Ентоні Петровича. А на другому поверсі будівлі проводять культурні заходи, а також відзначають важливі для міста події.
Чому варто поїхати в Хелмно?
Хелмно – одне з найкраще збережених середньовічних міст Польщі. Тут можна побачити старовинні міські мури, браму, ринкову площу. У рамках Тевтонської культурної спадщини Центр міста включено до реєстру пам’яток ЮНЕСКО.
Протягом багатьох років Хелмно користується репутацією міста закоханих. Дуже часто закохані пари приїжджають сюди не тільки 14 лютого. Тут проводяться фестивалі до Дня святого Валентина, з вуличними ярмарками, концертами і романтичною атмосферою.
Крім романтичної обстановки, місто також захоплює своїми пам’ятками і навколишньою природою.
У місті дуже багато пам’яток історії та архітектури. Пам’ятки міста ми описали вище, але особливо хочемо звернути увагу на Ратушу в стилі ренесанс (XVI століття), одну з найкрасивіших у Польщі, зараз у ній музей, а також безліч готичних церков, монастирів і будинків.
Якщо ви хотіли поїхати в це прекрасне середньовічне місто з атмосферою кохання, редакція StudentPortal радить якомога швидше скористатися цією можливістю.
Марія Місник
