Обновлено 08.03.2023 Studentportal
У кожній країні, у кожного народу є свої національні святині, які є частиною національної культури і предметом національної гордості. Такі святині мають, в першу чергу, саме історичну, духовну і сакральну цінність, і є об’єктом шанування і поклоніння. Відносно ж матеріальної цінності, такі святині не мають вартості – вони просто безцінні.
У Польщі до однієї з таких національних реліквій можна віднести Щербець (Szczerbiec) – легендарний церемоніальний коронаційний меч польських королів, що нараховує вже тисячолітню історію і є символом державності і незалежності.
Багато з нас знають легенди про знамениті мечі, наприклад: про Екскалібур – меч короля Артура, про меч Дюрандале, що належить графу Роланду або ж про меч Святого Петра.
Однак ці артефакти все ж відносяться до області міфів і переказів. Щербець ж є реально існуючою пам’яткою польської історії, що дійшла до наших днів.
Міфи і реальність, легенди і слава втілені в цьому мечі коронації цілих династій королів.
Для поляків Щербець являє собою не лише високохудожній витвір середньовічного збройового мистецтва, а й є предметом національної гордості, а також невід’ємною частиною славної історії та культури Польщі.
Меч Щербець: перекази далекої старовини…
Згідно з переказами та історичними хроніками історія меча Щербець налічує вже тисячу років і має відношення до діянь двох польських монархів XI століття – Болеслава I Хороброго і Болеслава II Сміливого.
Свою назву “Щербець” отримав від щербини, яка утворилася на його лезі після того, як польський князь (надалі став першим королем Польщі) Болеслав Хоробрий (992-1025) вдарив ним по київських Золотих Воротах.
Відповідно до Хроніки Великопольської, князь Болеслав отримав Щербець від ангела, щоб ним із Божою поміччю він міг розбити своїх ворогів. Події ж, що мали відношення до Щербця, згідно з історичними хроніками, відбулися в 1018 році під час походу Болеслава I Хороброго на Київ.
Метою цього походу було відновлення на київському престолі свого зятя князя Святополка I, який втратив владу в міжусобній боротьбі зі своїм молодшим братом Ярославом (якого згодом назвали Мудрим).
У битві на річці Буг Болеславу Хороброму вдалося нанести Ярославу нищівної поразки.
Ярославу ж вдалося врятуватися втечею з поля битви, а переможець 14 серпня 1018 року тріумфально увійшов до Києва і, згідно з легендою, вдарив своїм мечем по київським Золотим Воротам.
Таким чином, польський князь нібито позначив кордон, до якого простягалася його велика держава і цей вчинок розглядається, як певний ритуал, який підтверджує його права на захоплені території.
Київ же Болеславом безпосередньо розглядався, як вотчина його зятя – князя київського Святополка.
Ця подія була описана в декількох історичних хроніках середньовіччя, а саме: в Хроніці Великопольській, в хроніці Галла Аноніма, в хроніці Вінцента Кадлубка, в житії святого Станіслава, в хроніці Яна Длугоша.
А в 1069 році, згідно з польським хроніками, вже польський король Болеслав II Сміливий (1058 – 1076 рр.), що є правнуком Болеслава I Хороброго, слідуючи шляхом свого славного предка, здійснив військовий похід на Русь до Києва.
Метою походу була озброєна підтримка Болеславом II свого двоюрідного брата київського князя Ізяслава, вигнаного з Києва в ході міжусобиці, що знову спалахнула між руськими князями.
В результаті переможного походу, Київ був узятий в черговий раз, Ізяслав посаджений на престол, а король Болеслав II повторив ритуал свого прадіда князя Болеслава I, символізуючи, таким чином, не лише перемогу, але й продовження традиції, а також певну спадкоємність поколінь.
Польський король Болеслав II Сміливий (1058 – 1076 рр.). Портрет Олександра Лессера
Щербець: правда чи красива легенда?
Сучасні історики схиляються до думки, що ритуальний удар мечем по київським Золотим Воротам все ж відноситься до області легенд та переказів.
На даний час події, описані в вищевказаних хроніках, історики все ж відносять до області легенд і переказів, а реальну історію Щербця починають з XII століття.
З одного боку їх припущення ґрунтуються на тому, що на момент завоювання Києва Болеславом I Хоробрим 1018 року Золоті Ворота ще не були побудовані. Хоча під час другого завоювання Києва Болеславом II Хоробрим в 1069 році Золоті Ворота вже були, і ритуальний удар мечем цілком міг відбутися.
З іншого боку, гіпотези істориків ґрунтуються на імені Болеслав, гравіювання якого було на мечі.Теоретично, на думку дослідників, меч спочатку міг належати комусь із польських князів, що жили пізніше в XII – XIII століттях і носили ім’я Болеслав, яке було надзвичайно популярним серед польських правителів. До того ж спочатку, як стверджують історики, Щербець був атрибутом виключно судової влади польських монархів.
Щербець, стає коронаційною регалією королів Польщі
З 1320 року Щербець був однією з польських королівських регалій і використовувався під час церемонії коронації.
Вперше, саме в якості коронаційної регалії, меч Щербець був використаний під час коронації польського короля Владислава I Локетка (1288-1333) в 1320 році. Цьому видатному правителю належить величезна заслуга в об’єднанні розрізнених польських земель під владою одного монарха.
За правління Владислава I Локетка Польща знову стає єдиною державою і знову виходить на європейську міжнародну політичну арену, активно здійснюючи власну політику.
Церемонія коронації Владислава I урочисто відбулася 20 січня 1320 року в Краківському кафедральному Вавельському соборі святих Вацлава і Станіслава. Коронаційний ритуал ознаменував собою закінчення періоду феодальної роздробленості в Польщі, що тривав майже 200 років.
Згідно старовинних описів церемонії коронації, перед покладанням корони на голову короля, архієпископ краківський, який проводив ритуал, брав з вівтаря Щербець і передавав його королю. Взявши меч в руки, король триразово креслив в повітрі знак хреста, після чого на голову монарха вже покладалася корона.
З того часу Щербець поряд із іншими регаліями коронації – короною, скіпетром і яблуком, стає символом і атрибутом королівської влади та гідності королів Польщі. Щербець знаходився в королівській скарбниці Скарбець Коронний (Skarbiec Koronny), що розташовується в підземеллях Краківського королівського замку на Вавелі. Меч поряд із іншими регаліями коронацій розташовувався в спеціальній металевій кованій скрині.
В якості церемоніального коронаційного меча Щербець офіційно використовувався протягом більше чотирьохсот років, починаючи з 1320 року і аж до 1764 року, коли відбулася коронація останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського.
Доля Щербця після III поділу Речі Посполитої і до наших днів
Після коронації останнього короля Польщі Станіслава Понятовського історія легендарного меча не закінчується, в подальшому Щербець очікувала нелегка доля, наповнена бурхливими подіями.
У листопаді 1795 року після III поділу Речі Посполитої, здійсненого Росією, Пруссією та Австрією, Щербець був вивезений з Кракова до столиці Пруссії – Берліна. Після цього протягом XIX століття меч неодноразово продавався і переходив до приватних колекцій. Нарешті, в 1884 році Щербець був придбаний російською владою і увійшов до колекції петербурзького Ермітажу.
Після радянсько-польської війни 1919 – 1921 років, що закінчилася перемогою Польщі, й за умовами Ризького договору про реституцію (повернення) раніше захоплених Росією польських цінностей, Щербець був повернутий на свою Батьківщину, де знову зберігався в Скарбці коронному.
У 1939 році після нападу нацистської Німеччини на Польщу, Щербець спочатку був евакуйований в Румунію, звідти – до Франції, з якої в 1940 році він був переправлений вже в Канаду, де перебував аж до 1958 року.
Лише в 1958 році Щербець знову повернено назад на свою історичну Батьківщину в Краківський Королівський Вавельський замок, де з того часу він знову зберігається в експозиції королівської скарбниці Скарбець Коронний в Залі Ядвіги і Владислава Ягелло.
Конструкція меча Щербець
Конструктивно Щербець виконаний на високому технічному та художньому рівні, і є шедевром майстерності польських середньовічних зброярів.
Щербець являє собою класичний західноєвропейський прямий двосічний меч епохи середньовіччя.
Загальна довжина меча становить 98,4см, довжина клинка – 82см, ширина леза досягає 5 см. Маса становить 1,26 кг.
З технічної точки зору меч виготовлений на дуже високому професійному та художньому рівні, що свідчить про розвиток збройового мистецтва в середньовічній Польщі.
Рукоять Щербця забезпечена захисним перехрестям – гардою, дугоподібно вигнутою в сторону клинка. Руків’я меча закінчується плоским круглою верхівкою – гловіцею, від якого вона розширюється в бік гарди.
Рукоять, гарда і гловіца меча покриті золотими пластинами, прикрашеними багатим гравіруванням і чорнінням. На пластинах є написи латиною і зображення християнської символіки – Агнця Божого, Ангелова Євангелістів.
Відповідно до збережених замальовок і Щербця, і його описам XVIII століття, клинок меча був прикрашений вузькими іменними срібними пластинами з розташованими на них латинськими написами, які вказують на те, що меч належав якомусь князеві Болеславу, володарю Польщі. Однак, як вже зазначалось, особистість цього князя історикам встановити не вдалося. Ці срібні пластини були безповоротно втрачені в XIX столітті.
Піхви для меча, очевидно, були створені спеціально для церемонії коронації короля Владислава I Локетка в 1320 році, до наших днів не збереглися. Єдиним збереженим елементом піхов є трикутний геральдичний щит червоного кольору з білим орлом, що є емблемою представників польської монархічної династії П’ястів.
На даний час Щербец є єдиною зі збережених до наших днів старовинних коронаційних регалій першої польської королівської династії П’ястів.
Коронаційний меч Щербець налічує багатовікову історію, є національним надбанням, особливо шанованою національною святинею, що символізує як державність, незалежність Польщі, так і її славне минуле.
Sergiusz Rozumny
Стилістична редакція – StudentPortal
